Порушення прав жінок у світі: міф чи реальність ?

Порушення прав жінок здійснюється частіше не державою чи її представниками, а приватними особами в сфері приватних відносин. Тут мова йде про відповідальність окремих осіб за порушення національного права. Але в світі ще існують країни з мало розвиненим законодавством, що не може гарантувати ефективного захисту прав жінок при їх порушенні. Тому, деякі держави відстоюють точку зору, що такі порушення не підпадають під дію міжнародних нормативно-правових документів, бо ці відносини не врегульовані законами держави, а є сферою приватного життя.

Така позиція є безпідставною, оскільки Міжнародний пакт з громадянських і політичних прав 1966 року встановлює, що держави зобов’язані «забезпечити всім особам, що знаходяться на їх території і підпадають під їх юрисдикцію, всі права, що передбачені даним пактом». Тому, держави повинні забезпечувати громадянам їх права і вживати необхідних заходів для попередження їх порушення. Більше того, враховуючи той факт, що неможливість реалізації права жінок часто пов’язана з державною релігією і культурою, було нормативно встановлено обов’язок держав змінити соціальні і культурні способи поведінки чоловіків і жінок з метою подолання забобонів і традицій та іншої практики, заснованих на ідеї неповноцінності або навпаки – верховенстві однієї статі, або на стереотипах чоловічих чи жіночих ролей.

Загалом, насильство проти жінок залишається й досі однією з найсерйозніших проблем в світі. Ця проблема є дуже розповсюдженою, оскільки насильство має безліч виявів. Найбільш розповсюджені види насильства – побої, ґвалтування, заподіяння каліцтв, спалення нареченої, насильницький шлюб, заподіяння генітальних каліцтв. Прояви насильства найбільш поширені в  державах з антидемократичними режимами.

Найбільш масовим і брутальним виявом насильства проти жінок є проблема «білого рабства» або торгівлі жінками. З одного боку, це явище є найбільш дослідженим і нормативно врегульованим з усіх проблем, які поставив перед світовою спільнотою глобальний правозахисний рух. Існує ряд спеціальних документів, що поставили продаж жінок поза законом: Паризька міжнародна угода 1904 р., конвенції 1910 р., 1921 р., 1933 р., Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами 1949 р., Конвенція про рабство 1926 р., Додаткова Конвенція про знищення рабства, работоргівлі, інститутів та практики, подібної рабству 1956 р. Тому здається просто невірогідним те, що весь центр Європи просто розподілено в секс-бізнесі на держави-замовниці та держави-постачальники жінок і дівчат для зайняття проституцією. Дуже прикро, що країни Балтії, Польща, Росія, Україна, Південна Африка, Латинська Америка є найбільшими постачальниками потенційних повій до держав розвиненого світу. Ці держави переживають період економічних перетворень та знаходяться на шляху розвитку. Саме економічні негаразди і відсутність матеріального достатку штовхають дівчат до пошуку роботи за кордоном.

Обставини, які викликають проблеми робочої дискримінації існують навіть в розвинених країнах, годі й говорити про те, як це питання стоїть в тих суспільствах, де жінка традиційно відігравала другорядну соціальну роль. В сім’ях, де одна жінка є годувальником, ситуація за таких умов стає справді складною. Такі родини офіційно вважаються бідними. Отже, фактор розподілу держав на постачальників «живого товару» та замовників – це завжди економічні, а іноді й політичні негаразди.

Немає сумніву, що захист прав жінок на сьогодні є об’єктивною необхідністю, оскільки немає жодної держави, де б не існувало хоча б одного з виявів порушення прав жінок.

Часто згадки про права жінок викликають неабияку ворожість з боку суспільства, неприйняття будь-яких пропозицій та інформації. Дуже важливо, щоб держава не лише ратифікувала необхідні міжнародні документи і створила ідеальне законодавство. Перш за все необхідно, щоб було створено таке соціально-економічне середовище, за якого дотримання та реалізація прав жінки, як і взагалі прав людини, стали б реальністю. Необхідно створювати нову систему суспільних відносин, яка буде носити не статеву, а соціальну і правову основу. Ця система суспільних стосунків і має сьогодні назву «гендер».

 

Поділитися цим:

1

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

inna.kolodii

29
Коментарі: 1Публікації: 22Реєстрація: 26-04-2020

You may also like...

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Авторизація
*
*
Войти с помощью: 
Реєстрація
*
*
*
Войти с помощью: 
Генерація паролю