Герої не вмирають!

Алея Героїв. Холодний вітер пронизує наскрізь людей, які зібралися тут, щоб вшанувати пам’ять наймолодшого кіборга Сергія Табали. Родичи, побратими та небайдужі сум’яни. Майже всі з квітами в руках та з великим сумом в очах. «Ну зовсім молодий. За що ж таке горе?» – пошепки промовляла жінка у темному пальто та чорній хустці, під якою виднілося сиве волосся. Біля неї стоїть серйозний чоловік у військовій формі. Обличчя його похмуре, вкрите густою посивілою бородою, очі великі та темні, в яких виблискують ледве стримані сльози. Хвилина мовчання.

На чорному гранітному пам’ятнику фотографія молодого хлопчини з добрими очима та майже непомітною посмішкою на устах, а під світлиною напис великими літерами: «Сєвєр» – позивний Сергія. Йому було всього 18 років. Служив у складі 5-го окремого батальйону добровольчого корпусу «Правий сектор» і загинув 6-го листопада 2014 року під час оборони Донецького аеропорту. Сергія згадують як життєрадісного хлопця, якій мріяв про вільну й незалежну Україну. Мимоволі виникає думка, що попереду могло бути довге щасливе життя. «Для мене честь – померти за Україну. Шкода, що за нашу країну я можу померти тільки один раз» – Сергій Табала.

Автор – Тетяна Бобохіна

Поділитися цим:

0

Автор публікації

Офлайн 4 місяці

psychology.sumy

64
Коментарі: 1Публікації: 41Реєстрація: 15-04-2020

You may also like...

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Авторизація
*
*
Войти с помощью: 
Реєстрація
*
*
*
Войти с помощью: 
Генерація паролю