Діти 90-х. Про що з нами мовчали?


Нещодавно у соціальній мережі пройшов флешмоб з пропозицією поділитись світлинами епохи 90-х, розмістити на своїй сторінці фото з цих часів. І понеслося ностальгічне.

І тут побачили ми постановочні салонні фото з кам’яним обличчям або  застільні знімки на фоні розкішного килима.
І будемо чесними адже такі застілля були єдиним простором поговорити, адже комунікувати один з одним було важко.

Дитинство проходило в основному на вулиці або біля телевізора. Діти виросли без смартфонів і комп’ютерів. Були пейджери і тамагочі, гра Super Mario і “Тетріс”, ми бачили і добре запам’ятали, з якою швидкістю змінюється дизайн мобільних телефонів, життя було в світі постійних відкриттів, яскравих особистостей і міжнаціональних конфліктів.

Як часто ви говорили з батьками?

На той час не було можливості але і культури просто так поговорити. Говорити про свої проблеми в ті часи стало табу, адже кожен загартовувався в своїх проблемах.

З нами не говорили про те чому розпадаються сім’ї або чому не в когось більше можливостей, нас просто ставили перед фактом. Тому наш характер автоматично сприймав це як норму без причино наслідкового звязку.

Чи вірили ви у велике майбутнє?

Впринципі так, проте думаю ви погодитесь зі мною, що в більшості випадках успіх який ми спостерігали у когось, був з осудливим коментерем суспільства “є гроші, значить бандит”, “вивчили батьки”, ” пощастило з чоловіком от і має гарну роботу” і т.п. Ніхто не збирався розбиратись в біографії, всі фільтрували по стереотипам.

Тому віру у велике майбутнє вже було прийнто у дорослому віці, коли починаєш розуміти силу власного слова і дій.

Дорослі теми?

Ні. Про це зовсім не йшлось мови, це було максимальним табу, про сексуальальне виховання і було і мови.

У стандартах сексуальної освіти в Європі з 9 до 12 років пропонується навчити дітей ефективно користуватися протизаплідними засобами в майбутньому. Це ті знання, які врятують дитину від небажаних наслідків, якщо вона з інтересу чи під примусом почне раннє статеве життя.

А от нас просили вийти з кімнати, якщо по телевізору показували страсний поцілунок.

Ти ж дівчинка!

Безкінечне «Будь акуратною, ти ж дівчинка!»,« Не бігай, як хлопчисько! »,« Дівчинка повинна бути ввічливою »,« Потрібно вчитися прибирати, дівчинка повинна бути гарною господинею »,« Ти ж майбутня мати! »,« Тобі не соромно, що у тебе бруд в зошитах, як у хлопчиська? » і так далі.

От я з дитинства не розуміла, чому розкидані іграшки в моїй кімнаті для мене є сором, а для сусідського хлопчика Вані – все ок.
Або чому, коли я вирішила навчитись з дідусем грати в шахи, продавчиня запропонувала мені ляльку і сказала, що дівчатам більше це подобається.

 

Я багато думала про цей феномен, тому що в більшості своїй саме діти 90-х призводять до психологів своїх дітей, але залишаються в терапії самі. Так уже сталося …

Кожне покоління має свої помилки і що виховуючи власних дітей вже в новому тисячолітті ми відчуватимемо, що щось не доказали або сказали не так. Проте важливо враховувати попередній досвід, брати з нього найкраще.

 

 

Поділитися цим:

1

Автор публікації

Офлайн 23 години

Yuliia Shpinova

9
Коментарі: 0Публікації: 17Реєстрація: 01-06-2020

You may also like...

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Авторизація
*
*
Войти с помощью: 
Реєстрація
*
*
*
Войти с помощью: 
Генерація паролю