27 листопада Всесвітній день інформації

Покоління моїх бабусь, батьків та моє – свідки того, як інформація розмножилась до неймовірних масштабів.  В моєму дитинстві був один державний канал та три газети. Потім їх ставало більше, однак, інформація, що подавалась там рідко передавала різні точки зору.

Крім телевізора існувало радіо та бібліотеки. Все, що ти знаходив там – було істиною, тому що альтернативи не існувало.

З кожним роком джерел інформації ставало все більше. Та, справжнім проривом став доступ до Інтернету.

Проте, павутина, вона тому й павутина, що мало хто може в ній розібратись і вибратись з неї. Як показує історія, дуже просто маніпулювати людьми, якщо ти керуєш джерелом інформації та вирішуєш, яку інформацію отримуватимуть маси. Особливо, якщо конкурентів у тебе немає. Цим користувався Радянський Союз і всі інші тоталітарні країни. Інформація ставала способом залякування та контролю. Створення зовнішнього ворога змушувало все населення жити в бойовій готовності та триматись разом не маючи сумніву в тому, що влада країни робить все можливе на благо населення.

Однак, існування багатьох джерел інформації не робить ситуацію кращою. В масі “жовтої преси” майже неможливо знайти правду. А, може, правди, і взагалі немає? Особливо в нашій країні, де більшість ЗМІ належать комусь і вони працюють саме на нього. А незалежні канали, чи сайти, чи новинні портали, що не мають постійного фінансування – мають не так багато шансів потрапити до глядача та читача. Тут все ще працює сарафанне радіо.

Зараз я читаю прекрасну книгу Террі Пратчетта “Правда”. Яка з гумором, однак, реалістично розповідає про створення новин. Про те, з чим стикається репортер та видавець, який хоче писати правду. Про перегони, не завжди чисті, між конкурентами. По створення фейків, реклами та антиреклами. Та головне, чи потрібна людям правда.

От і я думаю, чи шукають люди правду? І чи можливо її зараз знайти.

На сайтах, стрічка оновлюється кожну секунду. ЇЇ неможливо прочитати й, просто, переглянути. Якщо не додати яскраву картинку чи влучний заголовок – цього ніхто не прочитає. Якщо тексту занадто багато – то читачам важко виділити декілька хвилин на засвоєння  інформації.

Тому, не думаю, що щось змінилось. Ми не почали жити в ері повного доступу до інформації. Ми просто в іншій формі маніпуляції. Якщо раніше було одне джерело, яке могло брехати. То тепер кожен може обрати своє власне, індивідуальне джерело брехні та вірити тільки йому.

Поділитися цим:

0

Автор публікації

Офлайн 5 місяців

yulya.suchok

32
Коментарі: 0Публікації: 77Реєстрація: 05-06-2020

You may also like...

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Авторизація
*
*
Войти с помощью: 
Реєстрація
*
*
*
Войти с помощью: 
Генерація паролю