Заборона на радість

Помітила, що батьків «пригнічених» дітей об’єднує «заборона на радість» у дитинстві. Наприклад, в родині є тяжкохвора людина і пригнічених дорослих починає дратувати невимушений дитячий сміх, або мама весь час «стомлена» і не можна сміятися голосно, або ти – старша з п’яти дітей, однолітки радіють в грі, а ти преш цю ораву з садочка,  або батько на підпитку сприймає «радість», як сигнал до агресії і потім ще від мами влітає: “От бачиш, це через твоє безглузде реготання”. Саме відмова від  радості стає необхідною умовою аби вижити. Ставши дорослими такі люди зазвичай намагаються безрадісно і зосереджено створити максимально комфортні умови для своєї дитини, аби вона раділа. Заборона на сум стає основним правилом в таких родинах. Сумувати, нити, плакати в такій системі суворо заборонено і сприймається батьками як образа: «Якби ж в моєму дитинстві було б хоча сота доля того, що є у них».  Заборона на сум парадоксальним чином стає і забороною на радість. А радіти дитина не вміє, бо не бачила тієї радості у батьків жодного разу. Для розвитку дитини і родини важливо вчитися «проживати» різні емоції. Важливим кроком для гармонізації дитячо-батьківських стосунків може стати створена в громадах системна психологічна просвіта для батьків.

1

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

Hanna chepurna

7
Коментарі: 0Публікації: 7Реєстрація: 01-09-2021
Поділитися постом

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
captcha
Генерація паролю