Соціальна дискримінація людей з особливими потребами

У світі налічується понад 1 млрд людей з інвалідністю, тобто приблизно 15% населення всього світу або кожна сьома людина. Щорічно 3 грудня за ініціативи ООН у всьому світі відзначається Міжнародний день інвалідів, метою якого є просування прав інвалідів у всіх сферах суспільного життя, а також привернення уваги широкої громадськості до проблем інвалідів, боротьба з дискримінацією інвалідів. Стратегія ООН з інтеграції інвалідів спрямована  на зміцнення їхньої довіри та впевненості у тому, що їх цінують, а гідність і права поважають, а також на забезпечення сприятливих умов для повноцінної та ефективної участі у професійному і суспільному житті нарівні з іншими людьми.

Інвалідність — це термін, що поєднує різні порушення, обмеження активності та можливої участі у житті суспільства. Своєю чергою, порушення — це проблеми, що виникають у функціях або структурах організму, обмеження активності — це труднощі, які людина відчуває при виконанні будь-яких завдань або дій, обмеження участі — це проблеми, що відчуває людина під час залучення у ті чи інші життєві ситуації. Отже, інвалідність є не просто проблема зі здоров’ям. Це складний феномен, що відображає взаємодію особливостей людського організму та суспільства, в якому ця людина живе. Інваліди мають такі самі медичні потреби, як і люди без інвалідності (наприклад, в імунізації, скринінгу на рак тощо). У той же час їхнє здоров’я може бути більш уразливим через бідність та соціальне  відчуження, а також більш високий ризик розвитку вторинних станів, таких як пролежні або інфекції сечових шляхів. Фактичні дані свідчать про те, що в багатьох місцях інваліди стикаються і з перешкодами щодо отримання доступу до необхідних служб охорони здоров’я та реабілітації, а також з певними соціальними бар’єрами. Ейблізм — це порівняно новий термін, що має на увазі негативне або упереджене ставлення до людей з інвалідністю, хронічними соматичними чи психічними розладами. Причини ейблізму полягають у стереотипах, що існують у суспільстві, зокрема, щодо сприйняття відхилень від норми.

Одним з частих проявів дискримінації по відношенню до людей з інвалідністю є заперечення їхньої автономії. Як приклад можна навести ситуацію, коли медичний працівник або офіціант частіше звертається до особи, яка супроводжує інваліда, ніж до самої людини з інвалідністю.

Не секрет, що інваліди часто зазнають труднощів у пошуках роботи, оскільки роботодавці уникають таких кандидатів незалежно від рівня їхньої кваліфікації. Дискримінацію у сфері праці поділяють на пряму і непряму. Проявами прямої дискримінації є відмова у працевлаштуванні за причин, що не пов’язані з діловими якостями кандидата, відмова у навчанні та профорієнтації, а також працевлаштування на низькооплачувані та некваліфіковані робочі місця.

Непрямий ейблізм проявляється обмеженням доступу до інформації про вакансії, надмірними вимогами, що ставлять співробітників-інвалідів у нерівне становище, а також недотриманням правил трудового законодавства щодо умов праці.

Ще один прояв ейблізму — це вживання образливих слів по відношенню до інвалідів, що натякають на певні вади або, навпаки, відчайдушні спроби зробити вигляд, що інвалідності взагалі не існує, зокрема, навіть уникнення вживання слова «інвалід».

0

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

Dedukhin Denis

0
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 07-10-2021
Поділитися постом

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
captcha
Генерація паролю