Тенета домашніх психів, або Як взаємодіяти із нестерпними людьми

«Та ти повний псих!» – коли востаннє ви так говорили чи думали? Декілька місяців тому, минулого тижня або вчора, коли ваш партнер / дитина / бос утнув якусь несосвітенну річ? Ха! Психи, вони усюди. Так стверджує психіатр Марк Ґоулстон, автор книжки «Як спілкуватися з психами». Окей, може, не так відкрито говорить, але все ж за роки роботи назбирав, проаналізував, систематизував кіпу прикладів із професійної практики. Результат – 240 сторінок порад, як спілкуватися із неврівноваженими, або побутовими психами.

Отже побутові психи – це не ті навіжені, що переслідують селебріті, чи стрибають із вікон, бо думають, що вони уміють літати. Ні, це звичайні люди навколо. Психом може бути ваша близька людина, колега, сусід навпроти, начальник. Будь-хто. Визначити «психа» можна. Він підпадає під такі критерії: не сприймають світ адекватно ситуації; те, що говорять/думають,  не має сенсу; вони ухвалюють рішення і діють на шкоду собі; якщо намагаєтеся повернути їх на шлях розсудливості / здорового глузду, стають дуже нестерпними.

Перший ключ до розуміння. Занурюємося у божевілля психа.

Буде нелегко. Зазвичай ми реагуємо на психа напружено. У всіх нас живе давня рептилія. Ні, вона не з фантастичного фільму. Нейробіологи кажуть, що ми маємо 3 шари мозку. Перший – найглибший, примітивний мозок. Його завдання – допомогти людині вижити. Він і є тим мозком рептилії, що відповідає за їжу, сон, розмноження і захист. Отож, коли ми зустрічаємося із психом, мозок реагує так: або втікає, або захищається.

Наприклад, побутовий псих вас дістав до живих печінок, тому ви або лютуєте в іншій кімнаті / ідете геть, або даєте здачі / огризаєтеся. Ці два варіанти нам не підходять.

Що ж робити? Підтримати, а не критикувати, ігнорувати чи розпещувати. Це лише поглибить кризу.

Другий ключ до розуміння. Пізнаємо власне безумство. Вам не почулося. Можливо, псих саме ви, тож настав час про це дізнатися. Як це зробити? Пройти два заняття у книзі «Назад у майбутнє» та «Знову назад у майбутнє» на сторінках 56–57.

Третій ключ до розуміння. Приборкуємо власне безумство. Значить, після тесту виявилося, що ви псих. Спокійно. Автор дає потужну техніку. Випробувана на собі. Сутички із ірраціональними людьми завжди відбуваються за передбачуваним сценарієм. На жаль, він кепський. Уявіть звичну ситуацію, коли емоції вже досягають апогею. Ви хочете заволати щось на зразок: «Та пішов/пішла ти», «Придурок», «Мене від тебе нудить», «Може, я просто покінчу із собою / піду від тебе, щоб ощасливити тебе?», «Бачити тебе не хочу». Але ніт.

Четвертий ключ до розуміння. Відповідаємо психові.

Наша зброя №1 – перетворити напад на нагоду. Нагоду виявити самовладання. Тому, повторюємо фразу: «Це нагода виявити самовладання». Повторюємо ще раз. Подумки лаємо співрозмовника добрячим міцним слівцем. Видихаємо. Знову повторюємо фразу. А тоді спокійно говоримо: «Ого, а що це таке було?». Тоді вислуховуємо людину.

Наша зброя №2 – уявити нашого наставника або авторитетну для нас людину. Як би вона відреагувала, що б сказала психові? Усе це робимо під час розмови із ірраціональною людиною. Згадуємо доброту, щедрість наставника і нашу вдячність до нього. Відновлюємо розмову, бо з нами вже зовсім інші почуття.

П’ятий ключ до розуміння. Приходимо до тями після тріумфу психа.

Ага, усе-таки зірвалися? У вас є 72 години, аби не втнути чогось поганого / лихого навзаєм психу чи собі. Саме стільки часу дають психіатри на обмеження пересування пацієнта без його згоди. Саме стільки часу потрібно, аби опанувати себе після нервового зриву. Тому, обмежуємо контакти, вимикаємо телефон і абстрагуємося. А ще на аркуші пишемо, чому і чим роздратовані / розлючені; через що боляче і чому зневірилися. Ставимо відлік 72 годин і дозволяємо собі напитися / наїстися шоколаду чи булочок, купити щось непотрібне.

Шостий ключ до розуміння. Вивчаємо практики спілкування із психами.

Для чого це все? Упевнена, що у кожного є знайомий псих, який може вивести нас із рівноваги. Або псих – це ми самі, лише цього не знали. Наше безумство стає нестерпним для рідних. Щоб не проживати щоразу день бабака, читайте Марка Ґоулстона. Отака порада.

Скільки треба часу? На книгу витратила тиждень. Практичну частину почала втілювати вже після 2 розділу. Але подальше дотримання порад вимагає ще більше практики, але ж у мене є знайомі психи, тому все вийде.

Моралі не буде. Книга вартує читання і часу. Плюс 1 до потрібної літератури, що допомагає у житті.

1

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

anastasia_lit

23
Коментарі: 0Публікації: 18Реєстрація: 07-09-2021
Поділитися постом

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
captcha
Генерація паролю