Реальність чи фантастика?

Купа людей. Вагон метро. Стукіт коліс. Світло іноді гасне через перепади струму, але за мить знов освітлює пасажирів. На кожному обличчі маска. У кожній руці гаджет. Усі зайняті своїми думками та справами. Не чутно звука повідомлень лише від тих, хто стоїть у навушниках. Від найстаршого до наймолодшого – кожен оновлює стрічку новин, навіть не розуміючи, навіщо він це робить та що він хоче там побачити. Вони стоять, наче в тому самому триллері: ось-ось і щось повинно трапитись. Але ж ні – чергова зупинка, і новий потік людей з новими турботами успішно змінює тих, хто вже прибув до своєї станції.

Все це мені іноді нагадує якусь стрічку про постапокаліпсис. Становиться ніяково від розуміння того, що медичні маски на сьогодні – це норма. Усі вже звикли до такого, та навіть не задумуючись кладуть маску до кишені, як і свій смартфон, виходячи з дому. Останній вже давно є невід’ємною частиною нашого життя, але прикро, що в буденність увійшла і маска для обличчя.

Чи здогадувалися ми два роки тому, що сьогодні ми не зможемо увійти до приміщення магазину, у школу, університет, метро чи ТРЦ не прикривши лице маскою? Я час від часу замислююсь над цим питанням, особливо стоячи вранці у вагоні метро, ледве втримуючись на ногах серед натовпу школярів, студентів та працівників, що поспішають на (частіше неулюблену) роботу.

3

Автор публікації

Офлайн 2 тижні

Sonya Stasyuk

12
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 16-09-2021
Поділитися постом

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
captcha
Генерація паролю