Коли прості питання не вирішуються тривалий час

Юристи дистанційного центру «Правова допомога поруч», що діє на базі Громадської організації “Регіональний центр медіації та вирішення конфліктів”, часто стикаються з ситуаціями, коли прості питання не вирішуються тривали час через правову необізнаність та через це страхи та стереотипні міркування з того чи іншого питання. Проблема залишається не вирішеною і людина страждає довгі роки, знаходячись у безвіхідному становищи, на її думку та терплячи порушення своїх прав.
Цього разу мова піде про здавалося б банальне питання розірвання шлюбу, але в даному випадку ситуація не вирішувалася роками, поки жінка не звернулася за правовою допомогою.
Так, до центру за правовою допомогою звернулася пані Марина з питанням щодо можливості розірвання шлюбу за її бажанням. Із розповіді жінки, впродовж п’яти років вони з чоловіком не проживають як чоловік та жінка, не ведуть спільне господарство, не мають спільних дітей. Але, чоловік не хоче розлучатися, залякує її, що відбере будинок, який вони придбали у шлюбі, так як він був придбаний на ім’я чоловіка та коли він заробляв кошти, а Марина не працювала. Разом із тим, жінка не може придбати іншого житла і оформити право власності на себе або ж будь-яке майно взагалі, щоб воно було її особистою власністю, бо переживає, що набуте у шлюбі являється власністю її та чоловіком, хоча він фактично жодним чином не буде брати участі у придбанні цього майна. Крім того, при купівлі нерухомого майна потрібна згода іншого з подружжя, а це означає, що вона має просити чоловіка, який з нею не проживає та не є її членом сім’ї.
Юрист Центру роз’яснив, що шлюб може бути припинено в результаті його розірвання, яке здійснюється за ініціативою одного з подружжя або за спільною заявою подружжя (статті 106, 107 Сімейного кодексу України). У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний лише у судовому порядку. Справи про розірвання шлюбу розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами в порядку позовного провадження. У порядку позовного провадження судами загальної юрисдикції (за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача або за домовленістю за місцем проживання/перебування позивача/відповідача) розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу реєстрації актів цивільного стану чи суду. Провадження у справі відкривається судом на підставі позовної заяви, поданої одним з подружжя у встановленому порядку. В даній позовній заяві має бути зазначено дату і місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання та наявність від такого шлюбу неповнолітніх дітей. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Якщо шлюб розривається через суд, свідоцтво про розірвання шлюбу не видається.
Що ж стосується питання поділу майна подружжя, роз’яснив юрист Центру, то відповідно до статті 69 Сімейного кодексу України поділу підлягає майно, яке належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності. На праві спільної сумісної власності вважається майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке належить дружині та чоловікові незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Не підлягає розділу при розірванні шлюбу майно, яке є особистою приватною власністю подружжя. Особиста приватна власність кожного із подружжя – це те майно, яке належить лише одному з подружжя і на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя. Згідно чинного законодавства в Україні, таким майном вважається: майно, набуте одним із подружжя до шлюбу; майно, яке набуте чоловіком чи дружиною під час шлюбу на підставі договору дарування; майно отримане у власність у порядку спадкування; майно, яке було придбане за особисті кошти одного з подружжя; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; майно, що набуде за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Поділ спільного майна може здійснюватися в добровільному порядку, за добровільною згодою подружжя, а в разі за наявності спору між ними – у судовому порядку.
Таким чином ті обставини, що будинок був придбаний на ім’я чоловіка та те, що Марина не працювала в період придбання будинку подружжям не позбавляють її права на поділ даного спільного майна подружжя.
Після консультації та отримавши допомогу у складанні позовів про розірвання шлюбу та поділ майна, Марина звернулася до Артемівського міськрайонного суду. Наразі судом ухвалене рішення про розірвання шлюбу та завершується процес з поділу майна, після якого Марина отримає право на ½ частину будинку.
Ця публікація підготовлена у межах проєкту «Посилення правової спроможності мешканців Званівської, Сіверської та Соледарської ОТГ», який реалізується організацією “Регіональний центр медіації та вирішення конфліктів” за програмою малих грантів, яка адмініструється ІСАР Єднання в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу.
1

Автор публікації

Офлайн 2 дні

Tetiana V

30
Коментарі: 0Публікації: 36Реєстрація: 01-09-2021
Поділитися постом

You may also like...

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
captcha
Генерація паролю